2018-10-19
А степ все світиться курганами й не дозволяє забуття...
Мовчать в степу насуплені кургани
Їх мудрий зміст лежить у глибині…
Бінарний урок – екскурсію у 8 класі з історії України «Походження українського козацтва. Козацькі зимівники та поселення » (вчитель Кадубінська Н.Л.) та мистецтва «Пам’ятки мистецтва Північного Причорномор’я і Скіфії» (вчитель Катеринчак Л.Р.) проведено біля кургану с. Воронівщина.
Саме кургани є чи не єдиними пам’ятками для вивчення цілого ряду культур.
Учні зрозуміли святість кургану, чи пізніше козацької могили, які нерозривно пов’язані з життям, побутом і світоглядом українського народу, про яке писав Тарас Шевченко: «Було колись - в Україні ревіли гармати; було колись - запорожці вміли панувати. Панували, добували і славу, і волю; минулося - осталися могили на полі. Високії ті могили...» У вірші “Іван Підкова” Тарас Шевченко згадує про кургани, які називає “високими могилами”. Це розуміння - щось глибинне і потаємне, що йде з самого єства українця. Адже в душі народу глибоко приховане оте невимовлене, але реально існуюче в генетичній пам’яті прадавнє почуття нерозривності минулого, теперішнього й майбутнього. Могили Пращурів нас оберігають, бо вони допомагають народові зрозуміти свою самобутність і зберегтися як етносу. Ця мудрість була відома споконвіку.